###Борис Рассихін: Костову потрібен час, а нам – терпіння ###

Вихованець московського футболу Борис Рассихін за недільною грою «Шахтар» – «Карпати» спостерігав з особливим інтересом. Воно й зрозуміло, адже в донецькому клубі фактично відбулося становлення футболіста Бориса Рассихіна, який на початку 1963 року перейшов у новостворену львівську команду в ранзі дворазового володаря Кубка СРСР. «Карпатам» – спочатку як гравець, а в подальшому як тренер – Борис Андрійович присвятив останні майже півстоліття свого життя.

Одразу по завершенні матчу «Шахтар» – «Карпати» кореспондент Інформаційного центру зателефонував Борису Андрійовичу, аби він, як досвідчений футбольний фахівець, дав свою оцінку гри на «Донбас-Арені». Втім, розмова вийшла далеко за рамки недільного матчу. Але першим було запитання, за кого саме вболівав ветеран українського футболу в грі двох своїх колишніх команд.

– У Донецьку пройшла моя молодість і саме там я відбувся як футболіст. Тому, звичайно, «Шахтар» не чужа для мне команда. Однак уже майже 50 років мешкаю у Львові і практично всі ці роки присвятив «Карпатам». Спочатку грав за львівську команду, потім її тренував, доклався і до відрод-ження «Карпат». Тому в душі я вже давно львів'янин і моє серце належить «Карпатам», які за всі ці роки стали для мене рідними. Але при цьому скажу, що коли я дивлюся футбол, то в першу чергу не вболіваю, а оцінюю якість гри загалом і кожної команди зокрема.

– І що ви скажете про недільний матч на «Донбас-Арені»?

– «Шахтар» був сильнішим у всіх компонентах футболу, і рахунок 3:0 говорить сам за себе. Як колишньому гравцю донецької команди, мені приємно, що вона в нинішньому сезоні демонструє таку переконливу гру. З нетерпінням чекаю наступного матчу «Шахтаря» з «Динамо». Думаю, ця гра дасть відповідь на питання, чи зможуть кияни в цьому чемпіонаті скласти донеччанам серйозну конкуренцію у боротьбі за «золото». Якщо «Шахтар» виграє, то переконаний, що з першим місцем усе буде зрозуміло.

– А чого ви очікуєте від команди Мірчі Луческу в Лізі чемпіонів?

– В цьому питанні я утримаюся від коментарів. По-перше, Прем'єр-ліга України і Ліга чемпіонів – це трошки різний рівень. А по-друге, давайте дочекаємося хоча б жеребкування групового турніру, тоді вже можна буде про щось говорити. Хоча минулого сезону жереб нібито був прихильним до «Шахтаря», але в результаті все закінчилося провалом. Утім, з того, як команда грає зараз, вірю, що і в Європі у гірників все повинно бути добре.

– З «Шахтарем» ми розібралися, давайте перейдемо до «Карпат».

– Як я уже казав, «Шахтар» виглядав переконливіше. Але при цьому, як на мене, «Карпати» зіграли гідно. Так, 0:3 – трохи забагато, але мені не соромно за нашу команду. В усякому разі, вона виглядала не гірше за інші клуби, з якими в цьому сезоні вже зіграв «Шахтар». Більше того, наша команда чи не єдина, яка на «Донбас-Арені» не лише думала про оборону, а й увесь час намагалася нав'язати господарям контргру. Так, виходило далеко не все, але в діях «Карпат» у передній лінії була думка. Та й кілька моментів нам вдалося створити. Інша справа, що підвела індивідуальна майстерність, яка й не дозволила їх реалізувати. Та й в обороні я б не сказав, що «Шахтар» нас розривав. Але що вдієш, коли наші захисники припускалися помилок, які й призвели до другого і третього голів.

– У чому саме помилялися Пластун і Балажіц?

– Справа в тому, що вони обоє не є швидкими футболістами. Тому їм не потрібно було стояти прямо за спиною нападників. Тобто помилки були суто позиційними – після довгих передач вони дозволяли супернику прийняти м'яч і з близької відстані розстріляти свого воротаря. Чесно кажучи, наш центр захисту мене неприємно здивував. Усе ж, один з них грає за українську молодіжну збірну, а інший є кандидатом до національної команди Словенії. Але я сподіваюся, що тренери розберуть з ними ці помилки і в наступних іграх вони діятимуть більш грамотно.

– Ви сказали про другий і третій голи. А хто винен у першому?

– Як хто? Крайні захисники. Правий фланг нашої оборони дозволив виконати простріл, а лівий захисник не накрив Дентіньо. Але до них у мене менше претензій, бо і Озарків, і Гірський ще зовсім молоді хлопці, та й грали вони на не зовсім своїх позиціях. Мені здається, що їм взагалі ще рано виходити в стартовому складі, їх потрібно було б поступово підводити до основи. Але що робити, коли в команді стільки травмованих та й загалом є проблеми з комплектацією. От і доводиться новому тренеру на ходу виправляти помилки, яких припустилися його попередники. Змушений він і кидати в бій зовсім «зелених» хлопців.

– Якої ви думки про тренера Ніколая Костова і як оціните перші тижні його роботи в «Карпатах»?

– Переконаний, що керівництво клубу, зупинивши свій вибір на Ніколаю Костові, прийняло правильне рішення. Звичайно, було б значно краще, коли б це сталося раніше і щоб саме він займався влітку селекцією команди та готував її до сезону. А так він змушений працювати з тим, що йому дісталося у спадок. А спадок, як ми знаємо, не найкращий. Але Костов уже досить багато зробив для «Карпат», особливо коли зважити на те, що він у Львові навіть не повний місяць.

– Що саме ви б виокремили у його роботі?

– Та майже все. Мені загалом дуже імпонує його інтелігентна манера як у спілкуванні, так і в роботі. Дуже важливо, що Костов одразу налагодив мікроклімат в команді, достукався до кожного гравця, і футболісти в нього повірили як в тренера. «Карпати» знову стали командою, яка має характер і свій дух. Ви ж бачили, як вони стійко боронили виграшний рахунок в іграх проти «Таврії» і запорізького «Металурга», граючи в меншості. Це ж була зовсім інша команда, ніж до приходу Костова. Тобто він хороший психолог. Не викликає в мене сумнівів і його суто футбольна кваліфікація. Психологія – це добре, але на ній одній також вигравати не будеш. Костов одразу змінив тактику, деяких гравців почав використовувати на інших позиціях. Наприклад, дуже сильним був хід, коли він Кополовця випустив крайнім захисником. А це свідчить про те, що у нього є і знання, і інтуїція.

– У грі з «Шахтарем» Костов зробив дві несподівані заміни, випустивши на поле одного гравця, який ще далеко не готовий до виступів на такому рівні, а інший раніше грав лише за молодіжну команду. Причому останній вийшов на позицію в центрі оборони.

– І це також говорить про сильні якості Костова як тренера. Він розумів, що врятувати гру не вдасться, а тому вирішив поекспериментувати. Кенію він поставив, щоб подивитися потенціал грузина. Мені здається, що на цього гравця Костов робитиме ставку вже в недалекому майбутньому. Що ж до Жовтюка, то звичайно, йому ще потрібно працювати і набиратися досвіду. А вихід у грі з «Шахтарем» повинен стати для нього хорошим стимулом для подальшої роботи. Думаю, він також з часом гратиме в основному складі «Карпат» і буде приносити користь команді.

– Що потрібно Ніколаю Костову, аби підняти «Карпати» на той рівень, на якому вони були менше, ніж два роки тому?

– Дати час спокійно попрацювати. Зазвичай, тренери просять на формування команди три роки. Мені здається, при правильній точковій селекції вже після зими ми побачимо кардинально інші «Карпати». А в наступному сезоні перед Костовим та командою можна буде ставити серйозні завдання, тобто говорити про путівку в Лігу Європи. Але ще раз наголошу – йому потрібно надати час. А самим – набратися терпіння.